А23 знову нагадує про себе, роблячи це, як і належить професіоналам, на високому рівні. Сингл «Let The Wind Erase Me» змусить із ще більшим нетерпінням очікувати на вихід альбому. А це головна задача синглів і Том відмінно впорався з нею.

Цей альбом є сумішшю різних стилів та напрямків. Причому суміш вийшла досить вражаючою і такою, що вирізняється з маси інших подібних спроб.

В українській частині музичного небосхилу загорілась нова зірка. Причому як і має бути з незашореними, самобутніми проектами, загорілась дуже яскраво.

Американський лейбл Cemetery 47 учасників проекту підірвав нову синтетичну бомбу, яка зачарує та полонить розум багатьох. Музика групи представляє собою вибуховий futurepop, який просто не може залишити слухача байдужим.

Зупинитись означає визнати свою неспроможність або ж небажання рухатись далі. Якщо ви зупинились або падаєте – послухайте цей альбом. Послухавши, підводьтесь і біжіть далі!

Музика проекту свого роду широкополосна експансія на розум слухача. Адже звивинам мозку завдяки компетентим органам слуху „доведеться” почути вражаючий коктейль з synth/future pop.

Мелодії, що неначе огортають та оточують довкола, власне і не дозволять вам зразу зрозуміти, що ви в такому приємному та всепоглинаючому полоні. В полоні у своїх власних думок та емоцій.

Для того щоб зовсім вже добити збожеволілих від щастя слухачів учасники проекту Frank M. Spinath і Martin Vorbrodt покликали на допомогу відомого геніального творця реміксів Olaf’a Wollschlaeger’a. Це звісно окрім інших проектів.

Група Seabound випустила вочевидь один із найуспішніших альбомів 2004 року. Здавалося б маловідома до цього часу група і така „наша відповідь Чемберлену”.

Цей альбом – своєрідна можливість на якийсь час абстрагуватись від оточуючого, часом досить гнітючого, світу зі своїми проблемами та клопотами.