Альбом «H20» став чудовим продовженням дебюту. Його можна назвати черговим вдалим рішенням з виходу з ситуації, в якій знаходиться переважна більшість артистів, що геть-начисто вичерпали запас ідей і приречені в кращому випадку на вдале самокопіювання.

Проект з такою загадковою, звучною назвою, альбом з такою дещо смішною назвою, що легко запам’ятовується... Ну як тут не звернути увагу?

Том Шир завершив зведення чергової конструкції. Префіксом став сингл «Let The Wind Erase Me», коренем – альбом «Storm», а закінченням – сингл «Ground».

Якщо запитати, що такого примітного можна знайти на свіжому, без перебільшення, довгоочікованому альбомі цих мексиканців, то впевнено можна казати – ні-чо-го.

Досить сильний альбом, однак у пам’яті надовго не застряє. Напевно переважає розуміння того, що дещо подібне можна було почути і раніше.

Під занавіс 2004 року цикл останнього альбому увійшов у завершальну стадію: практично 80 хвилин насолоди під назвою «Seven Lives».

Бельгійці This Morn’ Omina продовжують видавати на-гора дещо більше, аніж просто музику. Немислимої краси поєднання ритуальної музики з rhythm’n’noise, що звертається до Космосу.

Альбом «Frost» в першу чергу адресується починаючим поціновувачам futurepop, які й не чули зовсім про таку групу як Icon Of Coil, тому що саме в цьому разі альбом справить найкраще враження.

Ще один кордон зламано! Європейським слухачам надається можливість без додаткових ускладнень почути музику заокеанського проекту The Echoing Green.

2004 рік став досить успішним та насиченим для проекту: спочатку побачив світ максі-сингл «Timerunner», ставши одним з найпримітніших релізів року, а потім настала черга і альбому.