Норвезький дует, що пише музику під цією вивіскою, займається своєю справою вже давно, віднедавна скоротивши початкову назву Jazzkammer до нинішньої. Це було зроблено для того, аби позбавитись асоціацій з джазом та його сучасних варіацій.

Повз альбом з такою претензійною назвою, звісно, важко пройти й не звернути жодної уваги. Принаймі, захочеться почути якісь клаптики. Що ж до самої назви, то зрозуміти її потаємне значення буде важкувато. Тут чимось зможуть допомогти хіба що самі автори цього твору.

Перший трек альбому – «God Damn this Ugly Sound» – звучить нетипічно в порівнянні з іншими треками. Його можна віднести до стилю music concrete. По треку вас поведе голос якогось (божевільного) вченого(?), який ставить якийсь цікавий (чи то пак потворний) дослід.

Слідом за таким вступом починається основна програма, яку складають треки в стилях drone- та noise-ambient, здебільшого з використанням гітари, запил якої файно розтягнуто в часі, а також скрегіту по поверхні грамофону і польових записів. Яскравим прикладом використання гітари стане другий трек – «Blues for Sterling Hayden», грамофонних експериментів – «Tentacles of Broken Teeth». Останній знаходиться посередині альбому і цілком справедливо може бути названим піковим, найбільш емоціонально насиченим треком альбому.

Складова noise-ambient представлена в альбомі треком «Not Half Bad to the Bone». Епітет «божевілля», здається, занадто м’яким для цього треку. Тут знову можна за стіною шуму почути гітару, а також фортепіанні клаптики, дисторшовані голоси, скретчі. Остання хвилина треку – така собі нарізка з блюзової репетиції без жодних шумових складових. Є такий вираз – «форматування головного мозку», кращого пояснення цьому треку не знайти. Якщо вам треба позбутись якихось неприємних спогадів, він вам може зарадити... Після такої брутальщини «A Bucket of Mayo» – ніби бальзам на душу. Мінімалістичний трек з записаним діалогом в якомусь приміщенні.

Титульний трек альбому з аналогічною назвою йде останнім і поєднує в собі настрої та звукові полотна треків «Blues for Sterling Hayden» та «Tentacles of Broken Teeth». Цим трьом трекам якраз краще за все і вдається втягнути у створюваний світ слухача, а якщо так, значить альбом вже в якійсь мірі виравдав свою появу. В цілому ж є відчуття того, що альбом писався поквапом…

Автори рекомендують слухати цей альбом вдома у дощову погоду або десь на відпочинку. Щодо другого, то напевно не варто, а під час дощу... ну можна, хоча й не обов’язково. Зараз за вікном сонячна, ясна погода, яка втім не надто заважає сприйняттю музики норвезців.

Текст повідомлення

Відправити!